Чорнобильська катастрофа. 30 років по тому.

Голова правління
Народився 26 листопада 1959 року у м. Овруч Житомирської області. З 1976 по 1984 рік проходив службу в Збройних силах. Освіта вища. Закінчив Кам’янець-Подільське Вище військове інженерне командне училище у 1980 році. З 1980 по 1982 рік брав участь у розмінуванні вибухонебезпечних предметів на території Білорусії.
детальніше...
Чорнобильський біль. Збірка відеокліпів
До 25 річниці трагедії на ЧАЕС видано диск - збірка відеокліпів на пісні про Чорнобиль. На цьому диску можна переглянути і прослухати 8 пісень з кліпами.
детальніше...
Нагороди
Заохочувальна відзнака Всеукраїнської асоціації „Афганці Чорнобиля” - Медаль „ЗА ВІРНІСТЬ БОЙОВОМУ ТОВАРИСТВУ” - двостороння, виготовлена з металу жовтого кольору методом особливо точного вакуумного лиття та має форму просіченого кола діаметром 32 мм.
детальніше...
 

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА: 30 РОКІВ ПО ТОМУ

 

                                                                             Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий. 
                                                              Сади цвітуть. В березах бродить сік. 
                                                    Це солов"їна опера, Ла Скала! 
                                                                         Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік   

 

                                                                                                                                 Ліна Костенко

 

            Уже 30 років як Україна заліковує рани Чорнобильської катастрофи і з генетичною святістю і любов"ю сприймає хвору землю пращурів. 26 квітня 2016 року весь світ знову згадає про велику планетарну техногенну катастрофу ХХ століття, що увійшла в історію як Чорнобильська трагедія.

            У цей день 1986 року на півночі Київської області в 90 км від столиці, близько від кордону з Білорусією на четвертому енергоблоці Чорнобильській атомній станції стався вибух, внаслідок якого "мирний атом" війшов з-під контролю: із зруйнованого реактора було інтенсивно викинуто широкий спектр радіонуклідів, який зумовив забруднення величезних територій Європи. Значні радіоактивні випадання були виявлені на території Швеції, Фінляндії, Німеччині, Австрії, Швейцарії та інших країн Європи, однак, найбільшого радіоактивного забруднення зазнали території Білорусі, Росії та України. Цю аварію цілком обґрунтовано називають наймасштабнішою катастрофою людства.  Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало близько 5 млн. громадян. Майже        5 тис. населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації опинилися на забруднених територіях, з них 2 тисячі 293 безпосередньо в Україні. Одночасно в Україні впливу зовнішнього та внутрішнього опромінення у підвищених дозах зазнали понад 2.6 млн. людей, що становило біля 1,5% від усієї чисельності її населення в                     1986 році, та й усі без винятку компоненти природного середовища.

 

            Шкода, що заподіяна Чорнобильською катастрофою, величезна і має низку екологічних аспектів, а саме: радіоактивне забруднення складових частин екосистеми, негативний вплив на здоров'я живих організмів, насамперед, людини, вилучення з господарського використання значних територій і природних ресурсів.

            Для вирішення нескінченної кількісті екологічних проблем потрібно десятки, якщо не сотні, років. Головна з них – негайне визначення подальшої долі старого, напівзруйнованого об'єкта «Укриття» над рештками ядерного реактора і побудова зверху додаткового, надійнішого «саркофага», що дасть змогу уникнути нового екологічного лиха. Якщо саркофаг зруйнується або розпочнеться нова хвиля ядерної ланцюгової реакції, то радіоактивна хмара накриє пів-Європи.

 

            Іншою екологічною проблемою, яка потребує дієвої багаторічної програми, є перетворення зони відчуження на екологічно безпечну територію. На сьогодні це- найбільш забруднена територія навколо Чорнобильської АЕС, звідки людей було відселено в 1986 році і на якій припинено будь-яку господарську діяльність, що не стосується експлуатації ЧАЕС і ліквідації наслідків цієї катастрофи.  Нині територія зони відчуження в Україні з приєднаними територіями зони безумовного (обов"язкового) відселення - це 2600 кв. км, 76 населених пунктів, серед яких відомі світу міста Прип"ять та Чорнобиль; вона особлива тим, що на її землях відтворюються нові види флори, розвиваються популяції фауни, які вже були на межі зникнення. Щороку на свою маленьку вітчизну приїжджає до 5 тисяч евакуйованих, аби відвідати могили родичів, побувати у рідних селах і містах,  проте, на жаль, нині жити і працювати тут небезпечно.

За час, що минув після цієї жахливої аварії, радіаційний стан територій, що зазнали радіоактивного забруднення, поліпшився. Цьому сприяли природні процеси та здійснені заходи із запобігання винесенню радіонуклідів за межі зони відчуження, подолання наслідків аварії у сільськогосподарському та лісогосподарському виробництві, проведення дезактиваційних робіт. Запроваджені заходи призвели до зниження доз опромінення людей, які проживають на цих територіях.

Дієвим інструментом в цьому аспекті була Загальнодержавна програма подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, яка охоплювала увесь спектр напрямів діяльності-від збереження здоров’я та соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до організації міжнародного співробітництва у справах подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Першою міжнародною делегацією, яка відвідала зону відчуження 1988 року була Комісія  з ядерного регулювання США. Через перископи можна було сфотографувати зруйнований реактор. Першим відеожурналістом, який побував у саркофазі, був кореспондент Бі-Бі-Сі Єдвард Біффа. Першою зарубіжною журналісткою, яка працювала в приміщеннях об"єкта "Укриття", стала француженка Франсуаза-Марі Морель. Усі вони отримали дози опромінення.

 

Генасамблея ООН проголосила третє десятиліття після Чорнобильської катастрофи (2006-2016 роки) періодом реабілітації і стійкого розвитку регіонів, постраждалих в результаті катастрофи. Зусилля постраждалих держав повинні бути спрямовані на повернення постраждалих громад до нормального життя. Проте, протягом останніх років активність держави Україна у подоланні наслідків катастрофи неуклінно знижується. Зрозуміло, що на даний час найбільш актуальними є питання, пов’язані з бойовими діями на сході країни. Але визнано, що проблеми, породжені Чорнобильською катастрофою, з роками, на жаль, не зникають, а лише трансформуються в інші форми, а деякі з них, і це, насамперед, соціально-економічні, загострюються.

Но дуже хочеться вірити, що наука знайде вихід, аби повернути до життя цей чудовий неповторний куточок України. І там знову колоситиметься пшениця, лунатимуть пісні, народжуватимуться і житимуть щасливі люди....

 

            Аварія ісотно змінила життя громадян України, Білорусі та Росії, які живуть на найзабрудненіших територіях. Незалежно від того, наскільки погіршила їхнє здоров"я  дія "чорнобильських" радіонуклідів, події, пов"язані з аварією (переселення, обмеження у виробництві сільгосппродукції, інші вжиті заходи, інформація про суперечливі оцінки можливих наслідків), радикально змінили спосіб життя цих людей. Особливо це стосується сільських мешканців. Відсутність спеціальних знань з радіології дала змогу населенню самостійно оцінювати правдивість інформації, яку подавали в пресі, по радіо і телебаченню. В результаті суб"єктивна оцінка можливих наслідків аварії в багато разів переважила реальний стан справ. Чи не найгострішим питанням і нині лишається ступінь впливу радіації на людину. Як відомо, цей вплив визначається дозою опромінення. Найбільші дози отримали майже 200 тис. осіб, які брали участь в ліквідації наслідків аварії у 1986-1987 роках.  Водночас десятки людей, які брали участь в ліквідаційних заходах відразу ж після аварії, отримали потенційно смертельні дози, які, на жаль, не були документально зафіксовані. Понад 3,5 млн. мешканців України в результаті Чорнобильської катастрофи отримали додаткові дози опромінення. З-поміж них 1,3 млн. дітей, котрі потребували до себе підвищеної уваги. 

 

            За станом на сьогодні в Україні всебічної уваги і захисту держави потребують                один млн. 990 тис. 890 осіб, які віднесені до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них понад 59 тисяч інвалідів та понад 431 тисячи потерпілих дітей. Отже, проблема стосується майже 2 млн. людей, або 4,7% населення України. Це більше, ніж населення таких країн, як Латвія чи Словенія.

            У майбутньому можна очікувати, що внаслідок природного руху населення (за умови збереження сучасних критеріїв національного законодавства) загальна чисельність постраждалих буде зменшуватися, а у їхній структурі однозначно зменшуватиметься частка потерпілих дітей.

Особливістю структури постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи є стрімке зростання чисельності осіб категорії 1, тобто інвалідів, захворювання яких пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. При зменшенні загальної кількості постраждалих частка осіб, які стали інвалідами з усіх категорій постраждалих, збільшилася за 5 останніх років з 4,77 % до 5,48 %.

 

            З перших днів аварії Україна докладала багато зусіль для захисту населення від негативного впливу від наслідків Чорнобильської катастрофи. З часом стали очевидними недосконалість, необгрунтованість, неефективність цілої низки заходів, які здійснювалися у перші місяці для ліквідації наслідків аварії та захисту людей, проте слід визначити, що ці хиби мали об"єктивні соціально-політичні, економічні, технічні та інші, у тому числі, психологічні причини. Захист населення здійснювався і продовжує здійснюватися  за протирадіаційним, соціальним, медичним напрямками.

            Основним протирадіаційним заходом з метою зниження рівнів внутрішнього і зовнішнього опромінення з радіоактивно забруднених територій державою було здійснено організоване переселення жителів, що спостерігалась до 2005 р.

            Система соціального захисту населення спрямована на відшкодування шкоди, якої зазнало населення України внаслідок втрати здоров"я, традіційного місця проживання, майна, усталеного способу життя, роботи.

            Після аварії на ЧАЕС в Україні було введено пільгову та компенсаційну політику по відношенню до всіх категорій населення, яке зазнало впливу наслідків Чорнобильської катастрофи

 

            Одним з найбільш приорітетних завдань у подоланні наслідків Чорнобильської  катастрофи стало збереження та відновлення здоровья людей, постраждалих внаслідок ававрії на ЧАЕС.

            До моменту аварії стан здоров"я населення, яке проживало на території, що зазнала радіоактивного забруднення, визначалося соціально-економічнимим особливостями регіонів, природними факторами, а також наявністю викидів важких металів промисловимим підприємствами та автотранспортом.

            Статистичні спостереження за станом здоров'я громадян, що зазнали впливу наслідків Чорнобильської катастрофи, свідчать про наявність у стані їх здоров'я  змін.

За результатами довгострокових досліджень стан здоров’я постраждалого населення в післяаварійному періоді значно погіршився. За рахунок розвитку хвороб кількість здорових серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зменшилась з    67,6 % до 3,2 %, серед евакуйованих у дорослому віці - з 67,7 % до 18,7 %; частка осіб з хронічними захворюваннями збільшилась з 12,8 % до 83,1 %, евакуйованих - з 31,5 % до 80,3 %.

У населення України, за результатами міжнародних та національних наукових досліджень з оцінки медичних наслідків Чорнобильської катастрофи, встановлено підвищення частоти радіоіндукованих захворювань. Найбільш вагомим для постраждалих є зростання як непухлинної захворюваності, так і онкологічних захворювань. Вони виступають основним фактором втрати працездатності та смертності.

Тому конче необхідно першочергове медичне забезпечення найбільш постраждалих осіб з виділенням цільових коштів на їх лікування та реабілітацію.

Ситуація, що склалася після аварії, потребувала та й нині потребує прегляду системи надання  медичної допомоги, створення спеціалізованої системи медичних заходів на базі нових науково-дослідних закладів, Національного реєстру постраждалих з унікальною комп"ютерною базою даних. Збільшення захворюваності і смертності серед усіх категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи повинно бути предметом пильної уваги лікарів, науковців, соціальних робітників з метою розробки та впровадження заходів та засобів, спрямованих на збереження та поліпшення стану здоров’я. Необхідно докорінне покращання якості диспансеризації, створення реальних механізмів впровадження сучасних технологій лікування та реабілітації.

            Особливої уваги потребують проблеми здоров'я дітей, підлітків, народжених від постраждалих осіб (учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованих). Частка здорових серед них зменшується, збільшується  кількість осіб з хронічними захворюваннями. Формування захворюваності дітей пов"язано не тільки з дією радіаційних факторів (внесок яких складає до 20% від загальної кількості захворювань), але й з нерадіаційними чинниками-забрудненням сільскогосподарських угід важкими металами, пестицидами, неякісною питною водою, дефіцітом вітамінів у продуктах харчування.

            Необхідно привернути увагу на соціально-психологічні наслідки цієї аварії. Психологічний удар по населенню передусім виявився в тому, що люди опинилися в незвичній для себе ситуації. Вони перебували під впливом невідомого чинника, що не сприймається органами відчуттів, а оцінка можливих наслідків його впливу трактується багатьма джерелами інформації в найширших межах.

Накопичений протягом усього післяаварійного періоду досвід є унікальним. Проте, в умовах сучасності аналіз медичних наслідків Чорнобильської катастрофи, їх динаміка та прогноз свідчать, що зусилля держави з мінімізації медичних наслідків є недостатніми.

 

Майже усі роки наша держава змушена самостійно фінансувати витрати на ліквідацію наслідків цієї жахливої аварії. Однак, виходячи з того, що зараз Україна знаходиться в стані агресії з боку Росії, реорганізації єкономічної системи, вона не здатна самостійно вирішити глобальні, зокрема, медичні, проблеми ліквідаторів.

            Дуже важливою складовою у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи є участь в цьому процесі світової співдружності. Оцінку мотивації такої участі ще в              1990 році проголошено Генеральним секретарем ООН Пересом де Куельяром. У Посланні телемарафону "Чорнобиль" він наголосив: "Катастрофа на ЧАЕС, как крупномасштабный инцидент, связанный с ядерной энергетикой, не признает национальных границ, поднимается над политическими и общественными различиями и убеждает в необходимости использования всех каналов международного сотрудничества для решения множества проблем, возникающих в связи с чернобыльской трагедией". 

Ми відверто привертаємо увагу і будемо щиро вдячні міжнародній європейській спільноті, яка може переконати керівництво нашої держави переглянути своє ставлення до               Героїв-чорнобильців та, по можливості, надати практичну допомогу.

На сьогодні у ліквідаторів відсутні кошти на самостійне лікування, проведення операцій. Тому вважаємо за доцільне розвиток в нашій країні європейських медичних програм з ранньої диагностики захворювань за допомогою МРТ, УЗД, надання адресної фінансової допомоги ліквідаторам для оплати операцій, придбання дорогих медичних препаратів, протезів, стендов за допомогою неурядових громадських організацій.

Дуже бажано було б у цьому, 2016, році надати гуманітарну допомогу ліквідаторам шляхом організації відпочинку та оздоровлення у країнах Євросоюзу за допомогою неурядових громадських організацій.

Нам потрібна допомога у запровадженні страхової медицини для ліквідаторів із залученням  європейських страхових компаній з використанням українських центрів для чорнобильців і бюджетних коштів для українських чорнобильських програм.

Наразі необхідно сприяння у розвитку в Україні таких програм із захисту ліквідаторів, як "Забуті герої Європи" у Німеччині, підтримка Програми японського уряду в Україні " Кусанона" з ремонту гуртожитків, лікарень, будівництва житла для чорнобильців.   

            Сенс гуманітарності та милосердя заключається в співчутті до долі сотен тисяч людей, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Не можна відправляти до архіву ЧОРНОБИЛЬ - драматичну подію, яка і у подальшому буде в центрі не тільки найближчих ініціатив, але й роздумів щодо питань, які стосуються доли усього людства.        

 

 

    

Ми – атомні заложники прогресу, 


                                              в нас нема ні лісу,


                                                                            ні небес.


                                                                                  Так і живем –


                                                                                                         од стресу і до стресу.


                                                                                                              Абетку смерті маємо –


                                                                                                                                         А Е С. 
                                                                                     
                                                                                                                  (Ліна Костенко, 1989 р.) 

 
Copyright 2009 © ВГО "Асоціація "Афганці" Чорнобиля".